Кров невинна струмочком стікає,Тіло ниє від ран і болить,Хоч від болю все тіло страждає,Але серце любов′ю горить.

Він,як інші,не стогне,не плаче,А підвівши обличчя своє,Поруч себе розбійника бачить,Що провини свої визнає.

Хто в цю хвилю його зрозуміє?Серце плаче,страждає без меж,Та пронеслося слово надії:«Ти сьогодні до раю ввійдеш!»

РОЗБІЙНИК:

Це,можливо,помилка сталась,Що це чує душа моя?Ось загину я вже,здавалось,Та від смерті спасенний я.

Вже,немов би,скінчились муки,Залишив грішне тіло дух,Та,під серця останні стуки,Дивну вістку почув мій слух.

І вона стрепенула душу,Бог провини мої простив,Я вже в пекло іти не мушу,Ласку з неба Господь явив.

Недостойний я,Боже,цього.О,за що Ти мене простив?Що зробив я,Господь,такого,Що Ти душу з кайдан звільнив?

Наче пташка,душа злітає,Вище зір,і планет,і хмар,Пісню слави вона співає,За безцінний спасіння дар.

АВТОР:

Затремтіла Голгофська вершина,Сам Всевишній її захитав,Дух Невинного Божого Сина,Грішну землю в цю мить покидав.

Всемогутня Божественна силаСкрізь і всюди там видна була,Це вона в небі сонце затьмила,І камінням вмить затрясла.

Завершилося,що Бог назначив,В страсі натовп з Голгофи втікав,А,як сотник ці чуда побачив,То себе бити в груди почав.

СОТНИК:

Хай не тішаться сили ворожі,Що,нарешті,Христа розп′яли,Бо насправді Він був Сином Божим,Як над Ним так знущатись могли?

В грудях серце схвильовано б′ється,Від чудес і побачених див,Нам за все відповісти прийдеться,Я провину свою зрозумів.

АВТОР:

Страшна темрява землю покрила,Скільки дивного сталося всього!До безсмертного смерть підступила,І поклала в могилу його.

Але ворог не тішився з того,Він розплати своєї чекав,Ворогів охопила тривога,Бог будити сумління почав.

Їх лякала майбутня розплата,Почало щось гнітити їх враз,Навіть душу самого Пилата,Стало мучити сильно в той час.

ПИЛАТ:

О,як сильно душа страждає,Шепче совість мені одне,Що прощення мені немає,-Це народ спокусив мене.

Чую я,як сміється ворог,І шипить,наче страшний змій.

ГОЛОС ЛУКАВОГО:

Ти підеш в безпросвітний морок,Від сьогодні тепер ти мій.

Зрозумій – що в той час послухавНе людей тих жорстоких ти,А підступного мого духа,І зумів він тебе звести.

ПИЛАТ:

В грудях муки вогонь палає,Але каятись вже дарма,Порятунку душа шукає,Та для мене його нема.

АВТОР:

Наближалася ніч до світанку,Міцно спали малі і старі,І в чеканні наступного ранку,Тільки зорі світили вночі.

Але,раптом,звершилося чудо,Прокидайтеся села й міста,Вістку радісну слухайте люди,Вже немає в могилі Христа.

Світлий ангел жінок зустрічає,І зійшовши з блакитних небес,Він жінкам урочисто звіщає,Що Син Божий із мертвих воскрес!

АНГЕЛ:

Не знайдете ви в гробі живого,Вам шукати його дарма,Лиш пелена лишилась від Нього,Його тіла тут більше нема.

Ви Всевишньому славу віддайте,Ваші душі від смерті Він спас,І біжіть,його учням звіщайте,В Галілеї чекає Він вас.

АВТОР:

Душі холодом страшним скувало,Вмить змішалися радість і страх,Стало свідчення ангела мало,Щоб розбити невір′я в серцях.

Ось Марія стоїть і ридає,Між деревами саду одна,Все Учителя свого чекає,Вся в чеканні й напрузі вона.

МАРІЯ:

Новий день зустрічає земля,Та завмер в мені дух,неначе,Так від болю стомилась я,Серце ниє,скорбить і плаче.

Де ж Ти,любий Учитель мій,Син Господній,прийшовший з неба,Бачиш Ти,як в душі моїй,Порожнеча одна без Тебе.

Серце мучить нестерпний біль,Він гнітить мене знову і знову,Я не маю вже більше сил.Вже померти сама готова.

В чім,Ісусе,Твоя вина,Що Ти змушений був померти?Ти ж надія моя одна,Як мені цю розлуку знести?

АВТОР:

А Христос біля неї стояв,Співчував,що вона ридала,З нею зустрічі Він чекав,Та Марія Його не впізнала.

Так в скорботі стояла одна,Бідне серце печаль тиснула,Раптом,чудо,в ту мить вона,Ніжний голос Христа почула.

Затремтіла її душа,Бо Ісуса вона впізнала.

МАРІЯ:

Він живий,я Його знайшла!

АВТОР:

І в риданні до ніг припала.

Вже спішив в Галілею Ісус,Щоб там учнів своїх зустріти,Але двоє пішли в Емаус,Біль і смуток свій там лишити.

Віра рухнула,сльози в очах,Хоч і все навкруги співало,Але в їхніх розбитих серцях,Ще тривожніше їм ставало.

Та безмірна Христова любов,Хоч так черствими учні стали,Він тихенько до них підійшов,Тільки учні Його не впізнали.

ІСУС:

О,чого ви такі сумні,Ніби щось дуже страшне сталось,Я прошу,розкажіть мені,Що вам смутком серце скувало?

КЛЕОПА:

Ніби справді не знаєш Ти,Те,що сталося два дні тому.Був між нами Пророк Один,Ми вбачали Месію в Ньому.

Він великі діла творив,Знав проблеми,тривоги наші,Та не довго Він з нами жив,Розп′яли Його наші старші.

Тож за ким нам іти тепер?Ми змиритися з цим не можем,Як розбійник,Він в муках вмер,А ми думали,Він Син Божий.

ІСУС:

Ви запеклі в своїх серцях,Бо закрите для вас Писання,А тому грішите в думках,Задаючи такі питання.

Він про це говорив не раз,Хто ж розбити зміг вашу віру?Бог назначив для Нього час,Постраждавши,зійти в могилу.

Ви Писання відкрийте. Там,Сповіщаючи про Месію,І Мойсей,і Пророки вамОписали про цю подію.

Був розп′ятий Господній Син,Щоб ви вічне спасіння мали,Та не в гробі сьогодні Він,Вам жінки вже про це сказали.

АВТОР:

Ці слова западали в серця,Як добірне і добре насіння,І зігріті любов′ю Отця,Проростали вони для спасіння.

А як хліб Він ламати почав,Їхні очі духовні відкрились,І хоч Він їм невидимим став,Та на вірі вони укріпились.

КЛЕОПА:

Він живий,Він з могили встав,Зникли з наших сердець вагання,Дійсно правду Він сказав,Як Святе виясняв Писання.

Чи серця не палали в нас?Ми любов′ю були зігріті,Це був справді чудовий час,Треба друзів про це звістити.

АВТОР:

Вже до заходу сонце йшло,Перші зорі з небес світили,Двоє учнів,лишивши село,Швидко в місто священне бігли.

Бог їм ласку велику явив,І вони не могли мовчати,Він їм очі духовні відкрив,Всім потрібно про це сказати.

Милість цю проявив Бог і нам,На Голгофі звершив спасіння,Якщо очі відкрилися вам,Не мовчіть про Його воскресіння.

Світить сонце з блакитних небес,Вже від сну ожила природа,Всі радійте,Син Божий воскрес,Величайте Його,народи!